- лужити
- -жу, -жиш, недок., перех.Обробляти лугом (див. луг II 1)).
Великий тлумачний словник сучасної української мови. - "Перун". 2005.
Великий тлумачний словник сучасної української мови. - "Перун". 2005.
лужити — лужу, жиш, жит, Св. Лужити; варити в лузі, в попелі … Словник лемківскої говірки
лужити — дієслово недоконаного виду … Орфографічний словник української мови
лужений — а, е. Дієприкм. пас. мин. ч. до лужити … Український тлумачний словник
лужитися — иться, недок. Пас. до лужити … Український тлумачний словник
вилужений — дієприкметник від: вилужити … Орфографічний словник української мови
вилужити — дієслово доконаного виду … Орфографічний словник української мови